38. Власність в системі розподілу перерозподілу ресурсів і доходів.
Власність — складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин — економічних, соціальних, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.
Виражаючи найглибинніші зв'язки і взаємозалежності, власність, таким чином, розкриває сутність соціально-економічного буття суспільства.
Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопиченням наукових знань уявлення про власність змінювалось, ставало обсяговішим і змістовнішим.
Головною характеристикою власності є не річ і не відношення людей до речей, а те, ким і як привласнюється річ, як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей. Відповідно власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.
Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.
Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднання об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб'єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.
39 Податково-бюджетний механізм перерозподілу ресурсів і доходів.
Здатність держави виконувати свої функції залежить від доходів, які перебувають в її розпорядженні. Ці доходи нагромаджуються в бюджеті та використовуються для подальшого перерозподілу.
Джерелами формування доходів держави можуть бути, по-перше, власні доходи держави, які вона отримує від виробничої та іншої діяльності або у вигляді платежів за ресурси і майно, які належать державі; по-друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи зі своїх доходів.
Застосування податків у демократичному суспільстві має сенс і виправдання, якщо вони через розподільчий механізм державного бюджету здатні задовольняти попит платників податку на суспільні блага і відбивають загальновизнані принципи справедливості перерозподілу доходів. Бажаними характеристиками податкової системи слід вважати такі. 1. Економічна ефективність: податкова система не повинна суперечити ефективному розподілу ресурсів. 2. Адміністративна простота: адміністративна система має бути простою і відносно недорогого у застосуванні. 3. Гнучкість: податкова система повинна мати здатність швидко реагувати (іноді автоматично) на зміни економічних умов. 4. Політична відповідальність: податкова система має бути побудована в такий спосіб, аби переконати людей у тому, що вони сплачують податки для того, щоб політична система була в змозі більш точно відображати їхні інтереси. 5. Справедливість: податкова система має бути справедливою стосовно різних індивідів.
Через державні фінанси перерозподіляється значна частина ВВП: в Японії, Росії та Україні - приблизно 1/3; у Франції та Нідерландах - приблизно 1/2; у Швеції - понад 2/3.
Бюджет є центральною ланкою фінансової та бюджетної системи країни, тому від того, наскільки ефективно організовані процеси його формування та виконання, залежить стійкість національної економіки.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 Наверх ↑